МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЕСЕ з дисципліни: «Зовнішня політика Росії та країн СНД» на тему: «Еволюція зовнішньополітичної концепції Російської Федерації»  Еволюція зовнішньополітичної концепції Російської Федерації Від розпаду СРСР та краху біполярної системи світу до сьогодення зовнішня політика Російської Федерації зазнала різноманітних концептуальних змін, що потребують детального їх розгляду, аналізу та узагальнення. За період 1992-2017 було розроблені концепцій зовнішньої політики Російської Федерації(1993, 2000, 2008, ), керували міністерством закордонних справ РФ чотири міністри: 1990 – 1996 рр. – А. В. Козирєв, 1996 – 1998 рр. – Є. М. Примаков, 1998 – 2004 рр. – І. С. Іванов, з 2004 і по цей час – С. В. Лавров. Згідно з задумами російських політиків, що прийшли до влади в кінці 1991р., потрібно було, щоб відносини між РФ і США забезпечували максимально благополучні умови для трансформації Росії в сучасну правову державу з розвитком ринкової економіки та плюралістичною демократією. Тобто Захід представлявся головним політичним і ідеологічним союзником, явно переважав прозахідний напрямок. Тому очевидно, що головне завдання зовнішньої політики полягало в тому, щоб влитися в співтовариство «розвинених демократичних країн», але після 1993 в зовнішній політиці активно почали започатковуватися нові напрями, які уже можна назвати не прозахідними, а проєвразійськими. Поняття «проєвразійські» напрямки визначають не виключно як орієнтовані на Захід чи Схід, а як міст між ними. Згідно з «Концепцію зовнішньої політики» від 23 квітня 1993 року метою зовнішньої політики Російської Федерації є створення максимально сприятливих зовнішніх умов для забезпечення надійності, безпеки і розвитку країни, успішного здійснення демократичних перетворень та економічних реформ, реалізації та захисту інтересів особи, суспільства і держави[2]. Одним з основних завдань відповідно до Положень концепції зовнішньої політики було «забезпечення за Росією ролі в світовому балансі впливу, що відповідає статусу великої держави». Щодо відносин з країнами пострадянського простору ставилося за ціль «налагодження стійких позитивних взаємовідносин з країнами «близького зарубіжжя» з метою подолання дестабілізуючих дезінтеграційних процесів на території колишнього СРСР», а також «максимальне збереження і розвиток зв'язків між колишніми союзними республіками; та реалізацію прав та інтересів національних меншин - представників народів Російської Федерації в колишніх союзних республіках» До числа пріоритетних завдань російської зовнішньої політики віднесено захист зовнішньоекономічних інтересів Російської Федерації в процесі інтеграції країни у світову економіку. У зв'язку з цим в документі сформульовані першочергові завдання зовнішньоекономічної політики по відношенню до конкретних країн та їх реалізація в міжнародних економічних відносинах, на двосторонній і багатосторонній основі, які визначаються необхідністю формування сприятливих для Російської Федерації умов зовнішньоекономічної діяльності та завданнями підйому конкурентоспроможності російської економіки[2]. Після офіційного оголошення зовнішньополітичного курсу заговорили про відносини з країнами Південно-Східної Азії і Латинської Америки, були налагоджені відносини з Індією. Після призначення в 1996 році на пост міністра закордонних справ Примакова зовнішня політика стала багатовекторна та почала враховувати національні інтереси для покращення, посилення позиції Росії на міжнародній арені. З початком 2000-х рр. РФ продемонструвала іншу точку зору на власну зовнішню політику і міжнародні відносини в цілому. У порівнянні з редакцією 1993 року, текст 2000 містив вже цілий ряд новацій, включаючи нове визначення основних цілей російської зовнішньої політики. 28 червня 2000 року було затверджено "Концепцію зовнішньої політики". У документі було заявлено, що "плани щодо встановлення нових, рівноправних і взаємовигідних партнерських відносин Росії з зовнішнім світом", зафіксовані в концепці...